среда, 16 ноября 2016 г.

Павлове життя  від народження 20.09.1997 - 16.11.2016.
Вступ

Отож народився я 20  червня 1997 року в місті під назвою Дрогобич не таке маленьке місто але й не зовсім велике , щоб було зрозуміло Дрогобич  в булі часи був обласним центром , так от народився я на вулицы самбырська досить здоровою дитиною вроды 3.5 кг у сімї пожежника і банкірки  , на той момент я був єдиною і першою дитиною , а також був бажаною дитиною у цій на той час парі закоханих . Отож проживали ми за адресою вул. Івана Франка 1/10 я того не памятаю оскільки був маленький але з оповідей батьків щось типу того було , так от памятаю як мене возили в каясочці як я дивився на цей світ , я був не плаксивою дитиниою мені все було паралельно , так якби щоб не сталось - це сталось не зі мною . мій батько розказував як з брудним підгузком міг ходити на протязі тривалого часу при тому в мене звісно змінювалась походка але такого щоб це мені причиняло дикогодискомфорту не було , далі я памятаю як мені постійно давали одне і теж печення під назвою "Надія" . Був я єдиною дитиною  - не довго  , через півтора року після мого народження - народилась моя сестра , я з нею не сильно був дружний адже ми з повністю різними соціотипами не дуже сувмістними разом  , вона нагла й провокативна , якшо їй шоь не подобається буде влаштовувати цени абощо , також їй дуже подобалось вдавати інакшу людину , але що в перші роки їй це не сильно вдавалось, тому батьки мені вірили , бо знали що мені можна вірити що зазвичай я не брешу і тому подібне та й любили вони більше мене , напевно, через те що я первісток , ну і фіг з ним я також не англел , я також міг бути ініціатором сварки і в результаті звалити на сестру і відповідну звинуватили би її , але вона при тому відчувала  сю несправедливість тому мене тоже не долюблювала і формувала свою особистість , відношення батьків досить непогано її кує , при тому шо я був золотою дитиную для батьків -  я не відчував дискомфорту , тобто я знав як треба робити ,  а як робити не треба і дотримувався цих правил , не виходячи за їх рамки , адже зайвих проблем не дуже хотілось . Вся ця опівдь може відноситись і до інших розділіів але я віднесу все це до "перед седкового періоду".

Дитячий Садок 

До дитячого садка мене віддали досить рано , бо в обидвох батьків робота ,  та й там я спікувався з дітьми свого віку , тим самим проводячи час пізнання світу через зустріч з ним , тобто я вперше стикався з людьми з різноманіттям їх поглядів бажань , в дитячому садку людина так би мовити розвивається в соіальному плані , щоб в школі не було проблем з спілкуванням з однокласниками , але що ми постійно проводили час на якихось качельках або в пісочниці , яку я памятаюю , як забавку для дітей чи шо , ну памятаю точно там багато часу не провів хоч і хотів мені не позволяли діти з садку , не памятаю чим ми ше там займались , діти були жорстокі і давили равликів , які повзали там , а я чомусь їх захищав до якогось часу поки сам не почерствів , давити їх я звісно не почав ае зупиняти я дітей перестав , що ж скільки людей стільки й думок , комусь таке може подобатись , цього вже не зміниш , кожну дитину виховують в різних мовах  різні люди тому  запобігти різноголосся просто неможливо , тоді ще памятаю сильно ділились на хлопчиків і дівчаток , тобто ще тоді гендерність нас розділяла , це суспільство розділяє при тому і самі жінки , вихователькі , які були за таким канунами вихоані , але це дуже неприємна штука в сучасному суспільстві , не думаю що якоь треба розділяти хлопчиків і дівчаток , тим більше з самого дитинства , всі ми люди і кожен з нас має якусь роль в цьому світі хоч всі ми і помрем всі ми ввійдем в землю одинаково в кокретний час в конкретну земю і не нам це вирішувати , ну що ж заговоровся я  про гендерну нерівність , * стру це коли буду переписувати * Тож в дитячому садку в мене було два друга ну по-суті один  Макро , і ще був сергій і в ті часи ми проводили багато часу разому . з Марком я не одноразово проводив час і на вихідних  хоче не дуже багато випадкі таких памятаю , було тільки що ми в двох бавимся модельками машинок , це тоді було популярно серед дорослих і малих , хоча повністю беззмістовно , батько мені багато модельок купував , вони були відносно дешеві як на мої тодішні стандарти так от , ми бавилсь вже власне перед школою , тобто основною темою для розмови було а шо там буде в школі і що ми будем робити і шо ти чув про школу і як ми хочем до школи бо в садіку нудно , але там справді було нудно напевно якшо ми так хотіи до школи до чогось невідомого , тоді нас ще тянуа невідомість, я думаю людину тягне щось нове поки вона думає що вона нічого не знає , і коли вона всебе в голові ставить статус " я всьо знаю " - жага до нового потихеньку вгасає , і мозок може так якби розслабитись і почати лінитись це дуже печельно . Блять не можна вести гонку з кимось крім себе в кожного воя доля , і в кінці кінців ти ведеш боротьбу тільки з амим собою і ні з  ким іншим тільки блять з собою