Я знаю що я самотній , проте боюсь собі в цьому признаватись , в мені ніби живе досі той маленький хлопчик котрим я народився котрий любить коли його жаліють бо це один способів привернути до себе увагу , відчути себе потрібним , я все це розумію одначе нічого з собою зробити не можу , саме тому я постійно відчуваю себе загубленим , не знаю що робити дальше , шо я роблю зараз , навіщо я це роблю , я немов керуюсь якоюсь силой з вище , принаймні мені хотіфлось би в це вірити , що я живу не просто так , що життя моє не порожнє. Кожен раз коли я так нию я постійно себе за це сварю , говорю собі "Навіщо тобі страждати , навіщо ти себе картаєш - І відповідаю я ж собі - Не можу я інакше ,не можу ж я бути постійно веселим , можливо постійно веселим мене хочуть бачити деякі люди , але всі ми розумієм що це не підсилу нікому іноді варто трохи стати і подумати над ситуацією в котрій ти знаходишся , а може й ні , може варто просто йти до своїх цілей не дивлячись ні на що прямувати до того що ти собі назначив , такий спосіб мислення значно легший на мою думку , адже тобі не потрібно щось зайвий раз переосмислювати перш ніж поїсти абощо , взагалі живучи життям а не думаючи про нього починає здаватись що людина чогось досягнула , починає здаватись зайнятою і справді весь час такої людини кудись дівається , немов втікає крізь пальці але попри то страх втрати часу - дивна річ . Адже я відчуваю що в мене є повно часу, але чи я отримую задоволення від проведеного мною часу ? Не сказав би , іноді я просто відчуваю як просто інсую не відчуваючи що я живий абощо , я відчуваю мінімум емоцій і я справді доволі приставучий хоч сміявся з цієї характеристики свого знайомого я відчуваю свою приставучість але нічого з цим зробити не можу я просто хочу хоч крихту спілкування з живими людьми я просто хочу відчути себе хоч комусь потрібним , я іноді собі говорю що не боюсь смерті , але насправді я її боюсь не менше ніж кожен з людей я просто не хочу признавати своєї слабкості я просто хочу відчувати себе сильнішим, я дійсно стаю сильнішим і себе заганяю по багатьох пунктах але в цьому немає ніякого сенсу я просто нищий як духовно так фізично я нікому не цікавий і єдине що я можу робити це писати листи до самого д себе , я знаю що я себе не зраджу , я знаю шо я з себе не можу посміятись , я знаю багато речей але попри то я залишаюсь тупим , на світі стільки всього незвіданого ,неймовірного і я дійсно хочу все це відкрити для себе, хочу відчути свою потрібність , зхочу бути кимось а неякимсь нудним хером , хочу щоб люди мене слухали , хочу слухати людей, зоочу жити повним життям , а для всього цього потрібно лишень взяти себе в руки і почати жити життям яким ти хочеш не варто я думаю знову нагружати шо софію шо настю вони й так занадто багато уваги мені приділили , за що велике їм дякую , але я знаю що кожен автор швидко списується і щоб не переставати бути цікавим просто слід не переставати жити і виходити з життєвих ситуацій, складних в ене поки шо не було ,але життя не дасть мені засумувати , а я не дама йому