четверг, 8 февраля 2018 г.

Аналіз ниття 08.02/2018

Я знаю що  я самотній , проте боюсь собі в цьому признаватись , в мені ніби живе досі той маленький хлопчик котрим я народився котрий любить коли його жаліють бо це один способів привернути до себе увагу  , відчути себе потрібним , я все це розумію одначе нічого з собою зробити не можу , саме тому я постійно відчуваю себе загубленим , не знаю що робити дальше , шо я роблю зараз , навіщо я це роблю , я немов керуюсь якоюсь силой з вище , принаймні мені хотіфлось би в це вірити , що  я живу не просто так , що життя моє не порожнє. Кожен раз коли я так нию я постійно себе за це сварю , говорю собі "Навіщо тобі страждати , навіщо ти себе картаєш - І відповідаю я ж собі  - Не можу я інакше ,не можу ж я бути постійно веселим , можливо постійно веселим мене хочуть бачити деякі люди , але всі ми розумієм що це не підсилу нікому іноді варто трохи стати і подумати над ситуацією в котрій ти знаходишся , а може й ні , може варто просто йти до своїх цілей не дивлячись ні на що прямувати до того що ти собі назначив , такий спосіб мислення значно легший на мою думку , адже тобі не потрібно щось зайвий раз переосмислювати перш ніж поїсти абощо , взагалі живучи життям а не думаючи про нього починає здаватись що людина чогось досягнула , починає здаватись зайнятою і справді весь час такої людини кудись дівається , немов втікає крізь пальці але попри то страх втрати часу - дивна річ . Адже я відчуваю що в мене є повно часу, але чи  я отримую задоволення від проведеного мною часу ? Не сказав би , іноді я просто відчуваю як просто інсую не відчуваючи що я живий абощо , я відчуваю мінімум емоцій і я справді доволі приставучий хоч сміявся з цієї характеристики свого  знайомого я відчуваю свою приставучість але нічого з цим зробити не можу я  просто хочу хоч крихту спілкування з живими людьми я просто хочу відчути себе хоч комусь потрібним , я  іноді собі говорю що не боюсь смерті , але насправді я її боюсь не менше ніж кожен з людей я просто не хочу признавати своєї слабкості я просто хочу відчувати себе сильнішим, я дійсно стаю сильнішим і себе заганяю по багатьох пунктах але в цьому немає ніякого сенсу я просто нищий як духовно так фізично я нікому не цікавий і єдине що  я можу робити це писати листи до самого д себе , я знаю що я себе не зраджу ,  я знаю шо я з себе не можу посміятись , я знаю багато речей але попри то я залишаюсь тупим , на світі стільки всього незвіданого ,неймовірного і я дійсно  хочу все це відкрити для себе, хочу відчути свою потрібність , зхочу бути кимось а неякимсь нудним хером , хочу щоб люди мене слухали , хочу слухати людей, зоочу жити повним життям , а для всього цього потрібно лишень взяти себе в руки і почати жити життям яким ти хочеш не варто я думаю знову нагружати шо софію  шо настю вони й так занадто багато уваги мені приділили , за що велике їм дякую , але я знаю що кожен автор швидко списується і щоб не переставати бути цікавим просто слід  не переставати жити і виходити з життєвих ситуацій, складних в ене поки шо не було ,але життя не дасть мені засумувати , а я не дама йому

вторник, 28 февраля 2017 г.

Батько і мати

Історія про мою металеву матір , і слабака батька , почалась коли мені було 10 років я не сильно зважав на наявність батька в мому житті , був і був мама пробувала мене іноді ним залякувати , ну типу " мийся краще а інакше прийде тати і тебе помиє сильніше і буде бульно" , але ніколи нічого такого не було , він просто існував від нього завжди штиняло сигаретами , в ті часи ми жили в квартирі 3-ьох кімнатній і жило на 7 : Я , сестра , брат Василь , Дідо, Бабця, Мама , і Тато . Я спав тоді з дідом і з бабою бо моя сетра була молодшую і хотіла бути з батьками але зараз не про це ведеться мова . Тож я не памятаю його сильно  з дитинства і він ніколи не був прикладом для мене  , навіть  якшо подумати то ніхто прикладом для мене не був, хіба що мабуть герої з мультфільмів , бо нікого з  своєї сімї я достатньо крутим не вважав , отож мій батько був гравцем на автоматах , любителем випити , чому був? Він і досі є кароч в мене в квартирі почався вестись ремонт , який і став останньою краплею в чаші з маминим  терпінням , він програв гроші за ванну  , не знаю точно скільки , але ванна ніколи не була чимсь дешевим , потім він заникався від неї в надії що вона його пробачить , чоловік якому 34 роки  приходив і вибачався як школяр перед моєю мамою , яка молодша від нього на 2-4 роки точно не памятаю , не зважаючи на свою різницю в віці вона була значно свідомішою , вона піклувалась про своїх дітей , і ніколи не сходила на криву стежечку , кароч батько приходив вибачався , і тому подібні речі аргументуючи це тим "я люблю дітей" , але моя мама залишалась вірна своїй думці . їй довелось зробити багато не легких рішень та все ж  вона проходила всі випробування з високо-піднятою головою , вивезла 2-ох дітей , хоч і спокійних , не дуже проблемних, але все ж подарувала їм надії на світле майбутнє , вбивала в їхні маленькі голови амбіції , віддала все що могла , всі сили всі заощадження , на те що вважала необхідне дітям , побільше таких людей в наш світ , хоч я в жоден спосіб не використав дані моєю матірю можливості і до певного часу , не розумів скільки всього вона мені дала .

среда, 16 ноября 2016 г.

Павлове життя  від народження 20.09.1997 - 16.11.2016.
Вступ

Отож народився я 20  червня 1997 року в місті під назвою Дрогобич не таке маленьке місто але й не зовсім велике , щоб було зрозуміло Дрогобич  в булі часи був обласним центром , так от народився я на вулицы самбырська досить здоровою дитиною вроды 3.5 кг у сімї пожежника і банкірки  , на той момент я був єдиною і першою дитиною , а також був бажаною дитиною у цій на той час парі закоханих . Отож проживали ми за адресою вул. Івана Франка 1/10 я того не памятаю оскільки був маленький але з оповідей батьків щось типу того було , так от памятаю як мене возили в каясочці як я дивився на цей світ , я був не плаксивою дитиниою мені все було паралельно , так якби щоб не сталось - це сталось не зі мною . мій батько розказував як з брудним підгузком міг ходити на протязі тривалого часу при тому в мене звісно змінювалась походка але такого щоб це мені причиняло дикогодискомфорту не було , далі я памятаю як мені постійно давали одне і теж печення під назвою "Надія" . Був я єдиною дитиною  - не довго  , через півтора року після мого народження - народилась моя сестра , я з нею не сильно був дружний адже ми з повністю різними соціотипами не дуже сувмістними разом  , вона нагла й провокативна , якшо їй шоь не подобається буде влаштовувати цени абощо , також їй дуже подобалось вдавати інакшу людину , але що в перші роки їй це не сильно вдавалось, тому батьки мені вірили , бо знали що мені можна вірити що зазвичай я не брешу і тому подібне та й любили вони більше мене , напевно, через те що я первісток , ну і фіг з ним я також не англел , я також міг бути ініціатором сварки і в результаті звалити на сестру і відповідну звинуватили би її , але вона при тому відчувала  сю несправедливість тому мене тоже не долюблювала і формувала свою особистість , відношення батьків досить непогано її кує , при тому шо я був золотою дитиную для батьків -  я не відчував дискомфорту , тобто я знав як треба робити ,  а як робити не треба і дотримувався цих правил , не виходячи за їх рамки , адже зайвих проблем не дуже хотілось . Вся ця опівдь може відноситись і до інших розділіів але я віднесу все це до "перед седкового періоду".

Дитячий Садок 

До дитячого садка мене віддали досить рано , бо в обидвох батьків робота ,  та й там я спікувався з дітьми свого віку , тим самим проводячи час пізнання світу через зустріч з ним , тобто я вперше стикався з людьми з різноманіттям їх поглядів бажань , в дитячому садку людина так би мовити розвивається в соіальному плані , щоб в школі не було проблем з спілкуванням з однокласниками , але що ми постійно проводили час на якихось качельках або в пісочниці , яку я памятаюю , як забавку для дітей чи шо , ну памятаю точно там багато часу не провів хоч і хотів мені не позволяли діти з садку , не памятаю чим ми ше там займались , діти були жорстокі і давили равликів , які повзали там , а я чомусь їх захищав до якогось часу поки сам не почерствів , давити їх я звісно не почав ае зупиняти я дітей перестав , що ж скільки людей стільки й думок , комусь таке може подобатись , цього вже не зміниш , кожну дитину виховують в різних мовах  різні люди тому  запобігти різноголосся просто неможливо , тоді ще памятаю сильно ділились на хлопчиків і дівчаток , тобто ще тоді гендерність нас розділяла , це суспільство розділяє при тому і самі жінки , вихователькі , які були за таким канунами вихоані , але це дуже неприємна штука в сучасному суспільстві , не думаю що якоь треба розділяти хлопчиків і дівчаток , тим більше з самого дитинства , всі ми люди і кожен з нас має якусь роль в цьому світі хоч всі ми і помрем всі ми ввійдем в землю одинаково в кокретний час в конкретну земю і не нам це вирішувати , ну що ж заговоровся я  про гендерну нерівність , * стру це коли буду переписувати * Тож в дитячому садку в мене було два друга ну по-суті один  Макро , і ще був сергій і в ті часи ми проводили багато часу разому . з Марком я не одноразово проводив час і на вихідних  хоче не дуже багато випадкі таких памятаю , було тільки що ми в двох бавимся модельками машинок , це тоді було популярно серед дорослих і малих , хоча повністю беззмістовно , батько мені багато модельок купував , вони були відносно дешеві як на мої тодішні стандарти так от , ми бавилсь вже власне перед школою , тобто основною темою для розмови було а шо там буде в школі і що ми будем робити і шо ти чув про школу і як ми хочем до школи бо в садіку нудно , але там справді було нудно напевно якшо ми так хотіи до школи до чогось невідомого , тоді нас ще тянуа невідомість, я думаю людину тягне щось нове поки вона думає що вона нічого не знає , і коли вона всебе в голові ставить статус " я всьо знаю " - жага до нового потихеньку вгасає , і мозок може так якби розслабитись і почати лінитись це дуже печельно . Блять не можна вести гонку з кимось крім себе в кожного воя доля , і в кінці кінців ти ведеш боротьбу тільки з амим собою і ні з  ким іншим тільки блять з собою

вторник, 15 ноября 2016 г.

Моя первая  статья на этом портале и на русском  так что я пока разбираюсь как в языке так и в функционале этого портала .